Статья на конкурс
Автор: Катерина Полянська, кандидат географічних наук, еколог Міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина” (Київ)
Екологія як наука про співіснування мала би бути найважливішою сьогодні в Україні. Та, на жаль, її пріоритетність зневажається під тиском комерційних інтересів – як, наприклад, у справах про Свидовецький хребет та полонину Боржава, що розглядаються сьогодні у судах Ужгорода й Києва відповідно. Причому, по суті, це змаг не бізнеса із наукою, а «хороших науковців» із «поганими». А оскільки практика застосування правової відповідальності до науковців у нашій державі відсутня взагалі (жодного впровадження за хибний експертний висновок!), то виграють завжди «погані», ще й при «гонорарах» від іноземних забудовників залишаться.
Cвидовецький хребет розташований на території Рахівського та Тячівського районів Закарпатської області. Він є частиною Карпатської гірської країни, один з її найбільш масивних та підвищених хребтів, його максимальна висота складає 1883 метри. Це край карових долин, сніжників, гірських озер, альпійських луків та пралісів.
Свидовецький хребет й долина річки Чорна Тиса є природоохоронними територіями міжнародного значення — частинами Смарагдової мережі Європи, затвердженими Постійним комітетом Бернської конвенції про дикі види флори та фауни і середовища існування в Європі у 2016 році.
Вся територія гірського масиву повинна була стати національним природним парком, проте замість цього великий бізнес та місцева влада Закарпаття вже на наступний рік після надання Свидовцю міжнародного природоохоронного статусу вирішили, що він має стати новим, «найбільшим в Україні», гірськолижним курортом. У 2017 році на сайті Тячівської райдержадміністрації з’явився Детальний план території майбутнього курорту.
14 березня 2018 року згідно із даними Єдиного реєстру оцінки впливу на довкілля (надалі – ОВД) Закарпатська обласна державна адміністрація повідомила про плановану діяльність у вигляді створення нової рекреаційної локації для змістовного сімейного відпочинку – туристичного комплексу „Свидовець” із мережею підвісних пасажирських канатних доріг, лижних трас, готельною інфраструктурою.
Основна область під розташування лижних трас та підвісних пасажирських канатних доріг охоплює південні, південно-західні та східні схили гір Гропа (1759 м н.р.м.), Дурня (1750 м н.р.м.), Братківська 1788 м н.р.м.), Руська (1677 м н.р.м.), Чорна Клева (1725 м н.р.м.), Великий Менчул, Котел (1771 м н.р.м.), полонин Братківська, Левковець, Довга, Татул, Менчіл, Ворожеска, Герешаска, Крачунєска, хребет Апшинець.
Згідно з проектом, оприлюдненим у Реєстрі оцінок впливу на довкілля, на території комплексу планується спорудження 23 підйомників, облаштування 230 км лижних трас, будівництво 120 ресторанів, 60 готелів, 390 котеджів (житловою інфраструктурою передбачено розміщення 18 000 відпочивальників щоденно), спорудження 17 пунктів прокату спорядження, 10 торгових центрів, а також розважальних закладів, банків, 3 фітнес-центрів, медичних установ, 5 багатоповерхових паркінгів на 6000 автомобілів. Комплекс розрахований на прийом одночасно 22 000 осіб. Передбачено облаштування водосховищ, підпірних дамб на водозаборах, підпірних стінок по руслах малих річок та струмків, тощо.
Частину запланованого гірськолижного курорту вже можна побачити на кадастровій карті України.
Проектована діяльність зі зведення туристичного комплексу «Свидовець» є неприпустимою на цій території, вона може завдати значної шкоди та знищити природні комплекси Свидовецького масиву та верхів’їв басейну транскордонної річки Чорна Тиса.
Україна є стороною Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, Угоди з охорони річки Тиса та її приток, має зобов’язання перед Водним Форумом з питань захисту від паводків в басейні р. Тиси, за якими вона зобов’язана охороняти природні комплекси Українських Карпат та річки Чорна Тиса.
Планована діяльність має складний довгостроковий характер впливів на всі компоненти природних комплексів (геологічний фундамент, ґрунти, води, повітря, клімат, флору та фауну), в масштабах, більших, ніж зазначена в проектній документації площа туристичного комплексу.
Західна частина Свидовецького хребта входить до території Карпатського біосферного заповідника. Зведення туристичного комплексу «Свидовець» може призвести до негативного впливу на природні комплекси біосферного заповідника, зокрема на праліси, які входять до переліку об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси та давні ліси Карпат й інших регіонів Європи».
У долині Чорної Тиси, її притоки Апшинця та на схилах Свидовця розташовані території природно-заповідного фонду лісовий заказник місцевого значення «Смерекові Карпати», гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Ворожеська», гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення «Герешаська», ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Андромеда», ботанічний заказник місцевого значення «Станіслав», гідрологічний заказник місцевого значення «Апшинецький», іхтіологічний заказник місцевого значення «Біла та Чорна Тиса», які можуть зазнати негативного впливу, зокрема через порушення водного режиму річки Тиса та її приток внаслідок зведення водосховищ.
Територія Свидовецького хребта є резервом для виконання показників створення природно-заповідного фонду, затверджених Кабінетом Міністрів України (Постанова від 6 серпня 2014 р. № 385) в рамках Державної стратегії регіонального розвитку України. Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 47, ст.405), територію Свидовецького хребта передбачено включити до національного природного парку «Свидовецький» (15000 га).
Створення туристичного комплексу на території Свидовецького масиву становить загрозу знищення місць існування рідкісних, зникаючих та ендемічних видів тварин і рослин, що поширені тут. Також, створення інфраструктури туристичного комплексу стане діяльністю, не сумісною із режимом існуючих об’єктів природно-заповідного фонду та виключить можливість виконання рішень щодо створення нових територій природно-заповідного фонду.
Альтернативними рішеннями розвитку цієї території є створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Центральний Свидовець», обґрунтування створення якого подане науковцями до Міністерства екології та природних ресурсів України та подальше його розширення й включення до національного природного парку «Свидовецький».
Станом на сьогодні триває процедура оцінки впливу на довкілля, проектанти мають підготувати детальний звіт, за результатами якого будуть оголошені громадські слухання та надано висновок про допустимість чи недопустимість здійснення такої діяльності. Всі матеріали будуть у відкритому доступі в Реєстрі ОВД. Справа щодо відповідності чинному законодавству детального плану території розглядається у Верховному суді України.
Полонина Боржава — гірський масив на Полонинському хребті в Українських Карпатах, між річками Віча і Рікою. Відомий своїми вітрами з унікальними природними умовами для гірських польотів та тренувань з парапланеризму, оточений заповідними територіями, давній гірський хребет з крутими схилами та слідами давніх зледенінь. Розташований у межах Воловецького, Міжгірського, Свалявського, Іршавського і (частково) Хустського районів Закарпатської області. Довжина масиву близько 30 км, пересічна ширина 3—4 км (місцями до 10 км і більше), висота до 1681 м (г. Стій).
Боржавський хребет є природоохоронною територією міжнародного значення — об’єктом Смарагдової мережі Європи, затвердженим Постійним комітетом Бернської Конвенції про дикі види флори та фауни і середовища існування у Європі у 2016 році. Входить до Екомережі Українських Карпат, а саме до Вододільно-Карпатського середньогірно-високогірного екокоридору.
Також тут розташована проектована територія природно-заповідного фонду України, щодо якої прийняті рішення про резервування її під заповідання: це – проектований національний природний парк «Ждимир» площею 21 600 га (рішення Закарпатської обласної ради No 695 від 26 грудня 2003 р., яким затверджена Програма перспективного розвитку заповідної справи та екологічної мережі у Закарпатській області на 2006—2020 рр.).
В березні 2019 року за результатами оцінки впливу на довкілля Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації України оприлюднив офіційний висновок про допустимість будівництва вітрової електростанції 120 МВт на полонині Боржава на території Воловецького та Свалявського районів Закарпатської області.
Висновок про допустимість будівництва був виданий, незважаючи на те, що звіт з ОВД містить завідомо неправдиву на недостовірну інформацію, наявні докази проведення неналежної та неповної оцінки впливу планованої діяльності на природні комплекси Боржавського хребта, суттєві неточності, відсутність можливості гарантувати збереження особливо цінних видів рослин та тварин, мінімізувати негативний вплив на довкілля (детальніше про це в статті «Боржавський парадокс: Джанкой в Карпатах, море на полонині, мишей зловлять та переселять, будівництво не зашкодить, чорницям буде краще»).
Суб’єктом господарювання є навіть не держава, а ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» з турецькими інвестиціями, вони планують збудувати вітрову електростанцію потужністю 120 МВт. Об’єкт cкладатиметься з 34 вітрових електроустановок висотою 80—140 метрів, електричної підстанції — ПС 35/110 кВ «ВЕС Воловець», 3-х розподільчих пунктів та підземної лінії електропередачі (кабельної) напругою 35 кіловольт та 110 кіловольт. Орієнтовний термін експлуатації ВЕС — 25 років. Весь цей час «Атлас» витягуватиме гроші з України за так званим «зеленим тарифом», відповідно до якого держава має купляти здобуту електроенергію вшестеро дорожче, ніж зі звичайних електростанцій.
Впливи на довкілля присутні під час будь-якої з фаз зведення ВЕС від будівництва (механічне пошкодження рослинного покриву, ґрунтів, геологічної будови, випадкове або аварійне забруднення вод і ґрунтів паливно-мастильними матеріалами або трансформаторними мастилами під час будівництва) до експлуатації (шум, миготіння лопатей, електромагнітне випромінювання, вібрація, візуальний вплив через зміну краєвиду, ризики виникнення пожеж, відривання криги з лопатей), етапів відновлення або виведення з експлуатації.
Наслідком можуть бути тимчасові або постійні впливи, різні за радіусом дії, а також кумулятивний ефект від сукупності різноманітних впливів. Припинення роботи та демонтаж вітроелектростанції після закінчення терміну її експлуатації призведе до порушень, аналогічних до тих, що відбуваються під час будівництва ВЕС. Особливо вагомим такі впливи стають в межах об’єктів природно-заповідного фонду та міжнародних природоохоронних територій.
Будівництво вітрової електростанції з 34 вітроустановками (на відстані 200-500 м одна від одної) вимагає спеціальної інженерної підготовки навколишніх територій. Це підготування майданчиків та облаштування фундаментів вітрових установок: кожна з них вимагає «бетонну подушку» 4х5х4 м, яка стоятиме на 25-метровій сваї. Засіватиметься поверхня звичайним набором газонних трав, що призведе до знищення чорничників, лохини, брусниці, які не можуть відновлюватися через пересадження.
Екосистеми високогір’я дуже чутливі! Прокладання під’їзних доріг і шляхів до об’єкту будівництва, захист проектованої території від ерозії, підтоплення, просідання, активізації інших процесів – усі ці заходи знищать частину природних комплексів Полонини Боржава та спричинять суттєвий негативний ефект на прилеглі території загальною площею близька 100 га.
Навколо Боржавського хребта та безпосередньо на ньому розташовані 8 територій природно-заповідного фонду України. Кожен із зазначених об’єктів природно-заповідного фонду створений з метою охорони природних комплексів, а також рідкісних видів флори та фауни. На цій території науковцями виявлено 94 види птахів; серед них 8 видів, занесених до Червоної книги України, 9 видів рукокрилих (всі види занесені до Червоної книги України), 21 вид судинних рослин, занесених до Червоної книги України та 22 види безхребетних тварин. Через Боржавський хребет проходить міграційний шлях птахів.
Зведення ВЕС може спричинити значну шкоду популяції птахів Боржавського хребта та прилеглих територій. Через особливість виникнення теплових висхідних потоків у різних частинах масиву, вітрові турбіни становитимуть значну потенційну небезпеку для птахів, що використовують ці потоки для набору висоти. Насамперед, це стосується хижих та інших великих перелітних птахів, більшість з яких занесені до Червоної книги України та різних природоохоронних списків європейського та світового значення. Особливу небезпеку турбіни становитимуть для тих видів птахів і кажанів, що переважно мігрують у нічний період доби.
Зведення вітрової електростанції на Боржаві вплине на такі види спорту та туризму, поширені на її схилах: пішохідний та гірський туризм, альпінізм, трекінг, парапланеризм (на горі Гимба вже кілька десятиліть проводяться міжнародні змагання з цього спорту!), гірськолижний спорт, а також на активний відпочинок та оздоровлення. Більше того, вся Україна не зможе як слід тепер ласувати чорницею! А місцеві села приречені на суттєве біднішання: за один ягідний сезон кожне село заробляє близька 3 млн грн… У той час як турецький «Атлас» за користування землею під ВЕС сплачуватиме до району (в районі більше як два десятки сіл) всього лише 50 тис. євро, себто 1 млн 250 тис грн, на рік.
Маршрут Воловець — Полонина Боржава — Міжгір’я є одним з найпопулярніших у Карпатах, входить до відомого «Закарпатського туристичного шляху», який проходить гребенем і збігається з лінією розташування вітрогенераторів. Він має бути закритим у разі зведення ВЕС.
Використання енергії вітру загалом є екологічно дружньою технологією, “зеленою енергією”, однак, нехтуючи екологічними нормами та базовими законами функціонування природних комплексів, відбираючи ділянки для будівництва ВЕС лише за показниками вітру та простотою оформлення землевідведення, зведення ВЕС може призвести до негативних наслідків й бути загрозою для природи.
Зелена енергетика має розвиватися, відновлювальні джерела енергії мають використовуватися, але вони не мають знищувати природу.
Станом на сьогодні триває судова справа на захист Боржави, яка оскаржує висновок Департаменту екології Закарпатської ОДА про допустимість планованої діяльності. 18 листопада в Закарпатському окружному адміністративному суді проводився допит науковців, які ствердили, що підготовка документації щодо спорудження на Боржавській полонині вітрової електростанції викликає великі сумніви щодо якості та рівня фаховості тих, хто її готував. За Кодексом про адміністративні правопорушення, який застосовуватиметься, якщо встановлена шкода від хибних висновків буде менше ніж 30 тисяч гривень, відповідальність за хибний експертний висновок, допущений через халатність, становить від 180 до 850 гривень, через зацікавленість (яку дуже важко довести) – трохи більше. За найсуворішою статтею науковці що віддають своїми «науковими висновками» природу України під нищення, можуть поплатитися 3400-6800 гривнями – у разі, якщо суд визнає, що «висновок здійснений в рамках протиправної діяльності та підлягає скасуванню». Гарна ідея для стартапа, як то кажуть…
Але знаєте, навіть якби в законі був прописаний розмір відповідальності у мільярд гривень, все одно це нічого б не змінило. Науковці в нас не бояться давати хибні висновки, бо за всі роки існування України нема практики притягнення їх до відповідальності. Суддя не розуміється в науці, а вони один одного прикривають. Навіть якщо дали спочатку викривальні свідчення, то потім кажуть: «Ну, взагалі вони хороші спеціалісти, просто вони використали не ту методику оцінки. Бо в законі чітко не прописано, яку саме вони мали використати».
Тож в мене єдиний заклик до представників наукової спільноти: єднаймося, брати й сестри, у відстоюванні правди! Заради життя в нашій чудовій і такій усе ще мальовничій країні…
P.S. от редакции: ведущий юрисконсульт организации Environment People (Львов) София Шутяк с таким знанием дела консультировала «Гранит науки» в редактировании данной публикации, что мы попросили её написать отдельную статью о том, при каких обстоятельствах вообще учёного можно привлечь к уголовной, гражданской и административной ответственности за его профессиональную деятельность. Ждём с нетерпение! А вам, дорогие читатели, известны случаи в Украине или в мире, когда какого-нибудь учёного в суде заставили осознать свою ответственность перед обществом? Ведь обычно как: в том, что учёный «выдаёт», смыслят лишь избранные, а среди «избранных», как известно, в порядке вещей круговая порука…