СВЯТИЙ ҐРААЛЬ КОРУПЦІЇ

Автор: Любов Жарова, доктор економічних наук, старший науковий співробітник Відділу економічних проблем, екологічної політики та сталого розвитку Національної академії наук України, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин, бізнесу та менеджменту Українсько-американського університету Concordia, професор Вищої економічно-гуманістичної школи в Бєльсько-Бялі (Польща)

Для того щоб розмовляти про корупцію, варто почати із визначення, щоб говорити про одне і те саме.

Що це таке?

Transparency International зазначає, що корупція завжди про гідність. Не тільки в простому трактуванні, що брати участі у корупційних схемах не гідно, але і в більш широкому розумінні – коли до Вашого життя вторгається корупція, то це принижує Вас, бо іноді просто не залишає вибору і унеможливлює відкритий, незалежний та зрозумілий шлях.

Interpol, в особі генерального секретаря Юргена Стока, попереджає про далекосяжні наслідки корупції, що здатні підірвати політичну, соціальну та економічну стабільність і, зрештою, загрожувати безпеці суспільства в цілому. Також те, що корупція створює ґрунт для організованої злочинної діяльності, навіть тероризму, оскільки злочинці допомагають у їх протизаконній діяльності співучастю корумпованих державних чиновників.

Інтерпол зазначає, що економічна глобалізація зробила корупцію злочином поза кордонами, а самі корупційні операції можуть перетинати різні юрисдикції, що робить слідство поліції тимчасовим і складним.

МВФ (Міжнародний Валютний Фонд) зазначає, що менш корумповані країни збирають більше податків. Зростання в середньому складає 4%, проте досвід реформ кількох країн говорить про можливості досягти і більших результатів, зокрема в Грузії податкові надходження зросли вдвічі і склали 13% ВВП за період з 2003 – 2008 рр.; реформи Руанди щодо боротьби з корупцією з середини 1990-х забезпечили зростання податкових надходжень до 6%. Про що ця статистика замовчує, так це про важкість н тільки подолання корупції, але про утримання на досягнутому «без корупційному» рівні протягом тривалого часу. Нажаль подолання усталених практик приносить швидкі результати, але переважно у короткостроковому періоді.

ООН оприлюднила Конвенцію з протидії корупції, де зазначає, що корупція – це чума нашого світу, що підриває основи демократії і унеможливлює верховенство права, веде до порушення прав людини, погіршує якість життя та уповільнює економічне зростання.

Власне немає якогось єдиного всесвітньо визнаного визначення корупції, є загальне розуміння що це таке і чому наслідки цього явища згубні для всіх сфер життя.

У законодавчому полі України корупцію визначено, як використання особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей.

Де вона є?

На загал говорять о суспільствах де корупція є скоріше виключенням і засуджується громадянами на всіх рівнях; та о суспільствах, де корупція є систематичним явищем і толерується на всіх рівнях (а найголовніше – на найнижчому). Проблема систематичної корупції тому, що вона стає частинною життя пересічних громадян, які вважають це нормою, але при цьому засуджують прояви корупції на «верхніх щаблях». Такі подвійні стандарти є зручними, бо дозволяють завше виправдовувати свою поведінку – «всі ж так роблять» і «а що я повинен/на був/ла зробити» і легко знаходити винуватців та цапів-відбувайлів.

Згідно дослідженням «Демократичної ініціативи» за 2017 р. 44 % населення оцінили корупцію як негативне явище, але у деяких випадках виправдане, а 9% вважають це нормальним і ефективним способом вирішення своїх проблем. Тож можна стверджувати, що в Україні маємо систематичну корупцію, що толерується та виправдовується 53 % населення.

Яких форм набуває?

Подолання корупції складне не тільки тому, що вона іноді стає невід’ємною частиною нашого життя чи відбувається за лаштунками, але і тому що вона має безліч форм.

Види корупції (і це далеко не все)

Хабарництво: отримання особою в будь-якому вигляді винагороди (хабара) за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;
Розкрадання: умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів з використанням посадового становища;
Шахрайство: поведінка, націлена на обман або введення в оману приватної або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони;
Вимагання: примушування приватної або юридичної особи сплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії або бездіяльність;
Зловживання: зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;
Кумівство: перевага у наданні грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів наближеним особам, родичам, ін.
Інше: використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов’язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необґрунтована відмова у наданні відповідної інформації, несвоєчасне її надання, надання недостовірної чи неповної службової інформації; неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення.

На світовому рівні корупцію також оцінюють довірою до інституцій (див. нижче). У всьому світі 25 % людей відповіли, що їм довелося платити хабар за доступ до державних послуг за останні 12 місяців, а 57 % оцінили старання уряду подолати корупцію як незадовільні чи навіть погані.

Щодо України, то в нас традиційно невисокі рівні довіри до влади. Найбільшою довірою серед українців користуються звичайні люди, які живуть поряд (68%), волонтери, які допомагають армії та переселенцям (63% та 61%), церква (51%), та збройні сили України (51%), а найменшою – уряд України (11%), Верховна рада України (8%) та російські ЗМІ (4%) (за даними КМІС). Водночас наведені дані недовіри до влади не завжди напряму пов’язані з корупційною складовою.

Показовим є те, що у 2019 р. (результати соціологічного опитування Фонду “Демократичні ініціативи”) 25% населення назвали хабарництво нормою життя. Більшість корупційних схем за опитуванням були у медичних закладах, дещо менше у ЗВО, місцевих органах влади, школах та у взаєминах із патрульною поліцією.

Які наслідки має?

Виникає замкнене коло: корупція гальмує соціально-економічний розвиток, а його стагнація призводить до подальшого розвитку корупційних сфер. На світовому рівні економічні наслідки корупції – 3,6 трлн доларів у вигляді хабарів та вкрадених грошей (2017 р.) Це 12 ВВП України.

А що в Україні? Інститут економічних досліджень та політичних консультацій порахував, що економічний виграш від запровадження відкритих даних та антикорупційних заходів у державних закупівлях (ProZorro), податковому адміністрування та на газовому ринку у 2014-2018 склав 6 мільярдів доларів США щорічно – це приблизно 6% ВВП України.

За оцінкою МВФ, щороку Україна втрачає від корупції близько $ 2 млрд доларів. Це — 2 бюджета Нацполіції, більш ніж 10 щорічних бюджетів Генеральної прокуратури, це близько 2/3 оборонного бюджету, це 1,6 щорічного бюджету на охорону здоров’я, це понад 2,3 щорічного бюджету на систему освіти.

То які ж наслідки має корупція?

Системна корупція закріплює нерівність у суспільстві, що не просто унеможливлює для окремих його членів досягнення успіху чи розв’язання проблем, це підвищує соціальну напругу, закріплює неінклюзівність та сегрегацію, уповільнює реформи та економічне зростання.
- Корупція викривлює конкуренцію через створення нерівних умов таким чином зменшуючи соціальний добробут суспільства. Крім того нерівність виводить частину економічно-активного населення у зону так званої сірої або тіньової економіки, де витрати на ведення бізнесу можуть бути навіть більшими ніж в «білій» частині, але процедури — набагато доступніші, швидші чи простіші.
- Корупція заважає економічному розвитку через неефективність планування та фактичну неможливість оцінки наявних ресурсів для цього зростання. Крім того непрозорість та корумпованість знижують інвестиційну привабливість, тобто мало хто наважиться щось тут розвивати. Корупція приводить до того, що бізнес та працівники знаходяться у тіньової частині економіки і не сплачують податки, але водночас офіційно намагаються скористатися соціальним пакетом у повному обсязі, що призводить до істотного розбалансування бюджетних видатків та надходжень.

Ще одним важливим питанням в контексті економічного розвитку є його тяглость – коли протягом тривалого періоду часу економіка країни демонструє не тільки постійне зростання (нехай навіть невелике), але і стабільність роботи та непорушність гарантій інвесторам, незалежну від зміни влади. Страх переслідування є однією причин з виводу грошей в офшори (тобто фактично виведення їх із обігу в країні). Г. Цукман з Лондонської школи економіки підрахував, що 7,6 трлн доларів світового транскордонного багатства виводяться в офшори (див. мал.). Ця цифра включає лише фінансові активи, але при урахуванні таких активів, як вироби мистецтво, ювелірні вироби та майно, це може бути в два-три рази більша сума.

На загал корупція породжує системну недовіру до інституцій та держави, що автоматично унеможливлює реформи, бо останні потребують підтримки принаймні 10% населення. Таким чином відбувається консервація поточної ситуації і стагнація чи рецесія в економіці.

Корупція гіпотетично може мати позитивні наслідки, як встановлення певного порядку дій після хаосу, але фактично цей період є короткостроковий і у загальній практиці негативні наслідки домінують.
Коли ми говоримо про позитивні наслідки для окремої людини (не залежно від того чи це можливість розв’язати проблему, отримати доступ до ресурсів тощо або отримати грошей на своїй позиції), то ці наслідки непевні, бо у випадках системної корупції в суспільстві ти потрапляєш в пастку, де твої проблеми множаться, а суми зростають і ти не можеш перервати цієї послідовності. Якщо сьогодні тобі здається що дати грошовий «подарунок» за зарахування дитини до школи це скоріш благо, ніж зло, то у подальшому розміри та причини таких послуг будуть збільшуватися – бо ще треба лікуватися, навчатися далі, влаштовуватися на працю.

То що ж робити і куди звернутися?

Ми живемо в інформаційному суспільстві, і якщо ви читаєте цю статтю, то напевно маєте доступ до Інтернету, а значить і можливість шукати та розповсюджувати інформацію.

Найголовнішим правилом є обізнаність у власних правах і обов’язках та вимагання пояснити дії чи бездіяльність із посиланням на конкретні норм. Найважче опиратися корупції коли мова їде не про себе, а про близьких людей і їх благополуччя (саме тому в нас найбільше хабарів дають у медичних закладах). Ну і, звісно, коронна фраза «це ж для наших дітей, невже Вам шкода».

Найчастіше у протидії корупції, і не тільки, виникає побоювання, що мій голос або моя заява нічого не змінять. Але, нажаль, кількість несказаного зростає, тоді як всі голоса разом допомогли б зрушити ситуацію з мертвої точки.

Тому варто говорити і діяти. А звернутися можна

До НАБУ можна звернутися, щоб подати заяву чи пропозиції, на їхньому сайті, а також безпосередньо через бокс для заяв в них в офісі (на прохідній).
Також, можна написати листа до ДБР та НАЗК.
Офіційно до всіх цих органів можна звертатися через звернення громадян (Закон України про звернення громадян та Закон України про інформацію).
До місцевих рад та адміністрацій найпростіше звертатися через контактні дані на їхніх сайтах, приходити на громадські слухання або, якщо маєте конкретні пропозиції, звертатися через місцеву ініціативу або петицію (більш формально та вимагає їхньої реакції).

Можна приєднатися до системи викривачів корупції, головне пам’ятати про критичне мислення і перевірку фактів.

Також є довідники, звідки можна взяти інформацію про те, що можна зробити і як діяти:

Місцевий рівень: довідник громадського активіста від USAID (18 стор)
Запобігання корупції: методичні рекомендації для місцевих активістів (Центр політико-правових рформ) (243 стор.)

А що відбувається в світі?

Щорічно Transparency International публікує данні щодо індексу протидії корупції (див. мал.). Найменш корумпованими є Нова Зеландія, Данія, Фінляндія, Норвегія, Швейцарія, Сінгапур, Швеція, Канада, Люксембург, Нідерланди та Великобританія. Навіть дотичний огляд без корупційних країн (на 100% корупцію не подолав ніхто) можна помітити що це найбільш заможні демократичні країни. України демонструє позитивну динаміку (тобто рух до менш корумпованої країни), хоча за загальними оцінками поки що має 32 бала зі 100. Показовим є факт, що 2/3 країн мають індекс нижчий за 50, а «середнє значення» індекс лише 43, тобто світ ще не наблизився до подолання корупції. Більш того глобалізація і відкритість кордонів іноді створюють можливості до експорту не тільки товарів і послуг, але й корупції, як однієї з практик ведення бізнесу.

Що ж таки робиться у світі

Конвенція OECD про боротьбу з хабарництвом (1997) — це певний початок. ЇЇ підписанти відповідають за приблизно 2/3 світового експорту та майже 90% загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Конвенція вимагає від кожного підписанта розслідувань та покарань хабарництва в міжнародній торгівлі.
за даними Transparency International, більше ніж половина з 41краін-підписантів порушила свої зобов’язання, не розслідувавши або не відкривши жодної справи про хабарництво за 2010-2015 рр.
Звіт про хід діяльності Transparency International за 2015 рік показує, що лише четверо з 41 підписантів активно розслідують та переслідують компанії, які підкуповують іноземних чиновників. Шість країн мають помірне виконання, в той час як ще дев’ять мають обмежене правозастосування. Решта 20, на які припадає 20% світового експорту, роблять мало або нічого для того, щоб їхні компанії та приватні особи не експортували корупцію.

Що робити нам?

Попре невтішні результати боротьби із таким вселенським злом як корупція найгірше, що ми можемо зробити – це опустити руки і не робити нічого. Шлях подолає тільки той, хто буде вперто робити крок за кроком. Ніхто не винайшов панацеї від корупції, але я спробувала принаймні сформулювати кілька простих кроків для того, щоб почати наш рух.

І крок перший і, основний, — почни з себе. Спочатку треба зізнатися собі те саме ти потураєш корупції або береш в ній участь, а тоді вже можна – зупинитися, опиратися, саботувати, розповідати, волати і вимагати. Робити щось, щоб змінити ситуацію.

І далі «простий» секрет успіху – не зупинятися, бо зупинка означатиме крок назад. Якщо щоб стати корупціонером достатньо один раз щось зробити, то «не корупційна» діяльність вимагає постійного руху.

І тут дуже важливими є освіта і просвіта – розповідати про права і обов’язки, можливості і приклади роботи без участі в корупційних схемах чи хабарах. Це важливо для того, щоб інші знали що так теж можна і щоб всі ми відчували, що ми не одні. І тут одразу постає ще одна важлива умова – доступ до інформації, адже це і про навчання і про контроль.

Спрощення процедур, тобто їх прозорість та навчання також важливі. Недостатньо розробити процедури чи інструменти – треба навчити ними користуватися і донести це знання к до найбільшої кількості учасників соціального та економічного життя – як можна почати бізнес без хабарів, як вступити у обрану школу на загальних умовах, як потрапити до пологового не за місцем реєстрації, а там де тобі подобається тощо.

Важливим є дотримання верховенства права, контроль за виконанням є не менш важливим, ніж навчання. Можливість Прозорість та контроль, та невідворотність покарання – прекрасні стимули до без корупційної діяльності. Звісно, це простіше написати, ніж забезпечити, але якщо ми не почнемо, то ніколи нічого не досягнемо.

І ще одне, іноді міжнародні організації можуть дати той поштовх до змін, якого нам не вистачало, щоб почати щось робити.

Тож, просто не буде, але подолання корупції це те, що безпосередньо залежить від нас. Поки 44% вважають, що не добре, але якщо дуже треба то можна, важко щось змінити, проте ці відсотки – це конкретні люди, ми з Вами. Тож, варто почати щось робити, і почати можна з аналізу власних дій і визнання того чи толерую я корупцію.

Корупцію не подолано. Але якщо вірити у сонце тільки вдень, то можна не дочекатися сходу, тож вйо до змін!