Новітні світові тенденції розвитку вищої освіти

Автор – Ольга Василівна Борисова – доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії та суспільно-економічних дисциплін  КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Статтю також можна прочитати російською

Загальні тенденції розвитку вітчизняної вищої освіти описані у низці важливих вітчизняних документів, зокрема, у «Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031 роки» [1], «Review of the Education Sector in Ukraine» [2], частково у «Crowd sourcing the European foresight study [3] та ін. Утім, багато положень, що містяться в них, уже встигли втратити актуальність.

Слід із жалем відзначити, що вища освіта в нашій країні розвивається по інерції, ніхто не переймається справою формулювання довгострокових орієнтирів, створенням аргументованих наукових прогнозів. Це частково пояснюється тим, що в умовах формування нової Інформаційної цивілізації зміни в усіх сферах життя людського суспільства, у тому числі й в освіті, настільки кардинальні й швидкі, що вхопити все і врахувати, щоб зробити чіткий прогноз, дуже важко.

Однак ця загальна світова тенденція обтяжується нашими, українськими проблемами. Слід зазначити, що в Україні є безліч фахівців з педагогіки, але мало справжніх вчених-педагогів. Причин такого становища багато, і об’єктивних, і суб’єктивних, однак справедливості заради слід відзначити, що не всі вони коріняться власне в українській педагогіці.

І одна з цих причин, об’єктивна, є, на наш погляд, чи не головною, і полягає у слабкості сучасної української філософії. Україна не має філософів світового рівня. Останнім українським філософом світового рівня був Г. С. Сковорода, а це – кінець ХVІІІ ст., а потім – все. І це також є об’єктивним: у бездержавної нації, в яку українців було перетворено Росією остаточно якраз наприкінці ХVІІІ ст., філософи можуть бути тільки національного рівня, і то – якщо їм вдасться вижити. Тому Сковорода й був мандрівним філософом, якого «світ ловив та не впіймав». Що він шукав у своїх мандрах? Те, чого вже не було на землі. Україну. І він її так і не знайшов, і не міг уже знайти. Але відзначимо: Козацька Україна, яка на час життя Сковороди вже загинула, філософа світового рівня таки встигла народити. На відміну від сучасної України. А це дуже важливо. Чому?

Григорій Савич Сковорода

Звернемо увагу на думку видатного британського письменника ірландського походження Джорджа Бернарда Шоу (1856–1950), який з болем казав, що в Ірландії доти не вирішиться ірландське національне питання, доки вона не народить філософа світового рівня. Ось і відповідь. Зі слабкості національної філософії витікають великі проблеми з національною державністю.

Українське національне питання (розбудова власної української державності) стоїть у нас на порядку денному ще з часів знищення Козацької християнської республіки, а загострилося – з початку ХХ ст., і належним чином не вирішується й досі, оскільки ніяк не може сформуватися єдина українська нація. І воно не може бути розв’язане остаточно доти, доки не з’явиться в Україні філософ світового рівня.

Можна навести приклад. Так, перед тим, як Нідерланди вибороли внаслідок війни за незалежність від Іспанії свою власну державу в першій половині ХVІІ ст., у них з’явився Еразм Роттердамський (1466–1536), філософ світового рівня. А після нього був ще й Гуго Гроцій (1583–1645), який жив і творив якраз тоді, коли Нідерландська революція набирала свою силу. Отже, Нідерланди в стані національної залежності народили філософа світового рівня, а в ході їх війни за незалежність у них народився ще один. Тож, якщо ця країна на сьогодні не має філософа світового рівня (а після Йохана Хейзінги /1872–1945/, предтечі знаменитої Школи Анналів, вона не має), то він їй, у принципі, вже й не потрібен. Природа таких тонких речей дуже прагматична, треба визнати. 

Слабкість філософії в Україні теж, природно, має свої причини. Головною з них вважаю те, що в Україні політичні «гойдалки», коли протягом більш ніж 30 років незалежності проросійські сили фальсифікаціями, обманом і підкупом наївних виборців проривались до влади в країні і тут же нищили все, що до них було зроблене, і насамперед – у гуманітарній сфері, не давали можливості українській філософській думці вирости до світового рівня. Слабкість же філософії тягне за собою слабкість методології, у тому числі і в педагогіці.

Тож у такій ситуації інтерес являє міжнародний досвід прогнозування розвитку вищої освіти, адже світ і Україна в ньому вже настільки інтегровані, що все, що в світі відбувається, те ж саме бачимо і в Україні. І в сфері освіти також, а, можливо, і насамперед у ній.

Іноземні фахівці прогнозів не бояться і не уникають їх. Щорічно Асоціація із впровадження інформаційних технологій у вищу освіту Educause публікує звіти під назвою Horizon Reports. У 2022 році вона випустила два звіти: про викладання і навчання (Teaching and Learning Edition) [4] та аналітичний (Data and Analytics Edition) [5]. Я проаналізувала ці звіти у своїй статті [6]. У 2023 році вийшов новий звіт – Horizon Report Teaching and Learning Edition [7]. Більшість опитуваних були із США та Європи, серед яких були і представники вишів. Українців не опитували.

Виділені були соціальні, економічні, технологічні, екологічні і політичні тренди. Звіти за два роки в поєднанні дають цілісну картину сучасних світових тенденцій розвитку вищої освіти, картину, яка змушує добре замислитись. Проаналізуємо її узагальнено, об’єднавши виділені експертами тренди у чотири великі групи (вони однакові у звітах за обидва роки), п’ята група – це рекомендації, що містяться у звітах, а шоста – це прогностична група. Свої думки викладемо у круглих дужках з абзацу курсивом.

Перший мега-тренд: віддалені та гібридні форми навчання – це назавжди. Під час пандемії дистанційне навчання та його гібридні з офлайн-навчанням форми міцно ввійшли у практику навчання і попит на них є високим. У 2023 році було відзначено, що серед студентів явно зростає попит на гнучкі й зручні форми навчання, посилюється увага до справедливого й інклюзивного навчання.

(Нам тут доцільно додати, що в Україні ця тенденція ще й посилилася через перехід від гібридної фази російсько-української війни до повномасштабної 24.02.2022 р.).

Проте у звітах зазначається, що ці форми навчання ще знаходяться у розвитку, їх узагальнене визначення і конкретний зміст ще не встоялися. Також потрібно переробляти програми, перенавчати співробітників, купувати нове обладнання тощо. Крім цього, ще мало хто розуміє, як по-новому організовувати освітній простір.

Найнеприємніший мега-тренд – другий: все більше молодих людей не бажають отримувати вищу освіту. Професійна освіта в усьому світі переходить до навичкових моделей. Навіть такі технічні мега-компанії, як, наприклад, Google, уже не вимагають від своїх працівників вищої освіти. Починає домінувати думка, що фахівцем можна стати набувши певний набір компетенцій на курсах, вебінарах, майстер-класах, а навіть самоосвітою. Університети програють онлайн-платформам у конкуренції за студентів, адже короткі програми, по закінченні яких видаються сертифікати, набагато дешевші, ніж повні університетські курси.

(Для України це ще не так актуально, адже ми маємо студентів, що навчаються на бюджеті. Однак проблема в тому, що на контракт переважно йдуть ті, хто бажає отримати саме ту освіту, яка їх цікавить /а це ж – вагома мотивація!/, а не ту, на яку вистачило балів ЗНО/ НМТ. Тим не менш, цей мега-тренд обов’язково слід мати на увазі, тому що рано чи пізно це торкнеться і нас).

Із зазначеного витікають два тренди. Перший: диплом університету вже не викликає такої поваги, як раніше. Гарної репутації університету й обіцянок ввести молодих людей в особливе університетське середовище уже далеко не досить, щоб забезпечити масовий потік абітурієнтів. Другий тренд: все більше людей сумнівається, чи варто вкладати гроші в університетську освіту. Багато людей переорієнтовують своїх дітей на коледжі. І цей процес буде тільки поглиблюватися.

Третій мега-тренд: Закладам вищої освіти все складніше забезпечувати безпеку як у кампусах, так і в соцмережах. Багато опитуваних називали тренди, які пов’язані не з системою освіти, а із зовнішніми чинниками, зокрема, з політичною нестабільністю. У звітах указується, що кампуси перестають бути безпечними, а в мережах кібератаки на університети стають все більш чисельними.

(Зрозуміло, що для України це надзвичайно актуально сьогодні в умовах війни і буде таким ще довгий час. А те, що цей мега-тренд визначено точно і він є надзвичайно актуальним, наявно показує те, що нині відбувається в американських університетах взагалі, і в їхніх кампусах зокрема, у зв’язку з війною на Близькому Сході).

Наметовий табір протестувальників у дворі Колумбійського університету, 2024 рік

Також зазначено, що політична нестабільність може призвести до того, що заклади вищої освіти будуть поляризовані за різними політичними позиціями і зможуть залучати до себе лише тих студентів, хто поділяє їхні погляди.

(В Україні існувало дуже загрозливе явище – проросійські сепаратистські настрої серед викладачів і керівництва деяких ЗВО, особливо на сході і півдні країни. Є надія, що внаслідок війни з РФ воно нарешті зникне остаточно. І тоді залишиться лише вказана світова тенденція).

Четвертий мега-тренд: Цифрові технології не можуть вирішити всі проблеми, вони не панацея. У звітах підкреслюється, що заклади вищої освіти не встигають за технологічними інноваціями, причому – саме тому, що багато трендів є технологічними. Університетам складно ввійти в цифрову економіку і конкурувати з ІТ-індустрією за фахівців, тому вища освіта перебуває в постійному стані відтоку ІТ-кадрів, адже не може запропонувати їм умови праці хоча б приблизно такі, як пропонують корпорації. А це додатково ускладнює впровадження технологічних інновацій у вищий освіті. А без допомоги ІТ-фахівців працівники університетів не можуть вирішувати нагальні технологічні завдання, це об’єктивно. Замкнене коло, як бачимо.

У звіті за 2023 рік зазначається, що проблема тільки загострюється, адже на порядок денний вже виходять програми з підтримкою штучного інтелекту (ШІ) для предиктивного, персонального навчання, генеративний ШІ тощо. Відзначено потенціал ШІ, який може стати важливим чинником в освіті, а також появу нової тенденції – технології з низьким або навіть нульовим кодом (no-code або zero-code) стають все більш доступними, дозволяючи кожному створювати цифровий контент. А це все в університетах треба забезпечувати кадрами, технікою, програмами тощо, на що потрібні чималі кошти. Між тим, навчальні заклади балансують між вимогою робити більше при менших затратах і необхідністю розробляти і вводити в навчальний процес новітні доступні програми, що відповідає очікуванням громадськості у питанні повернення інвестицій.

Рекомендації

У звітах надано багато рекомендаційщодо підвищення рівня ІТ-грамотності викладачів і студентів, що зрозуміло, адже Educause займається саме впровадженням ІТ-технологій у вищу освіту. Що ж стосується викладання і навчання взагалі, то найбільший потенціал експерти Educause вбачають у різних практиках із впровадження гібридних форм освіти – вони не повинні розглядатися як тимчасове явище, а стати постійним форматом вищої освіти.

Відзначається, що відбувається розмивання кордонів між модальностями навчання, зростає попит на HyFlex (тобто студенти, зараховані на курс, можуть відвідувати заняття на місці синхронно онлайн або асинхронно онлайн за бажанням). Також експерти радять закладам вищої освіти ввести практику мікроступенів. Мова йде про програми рескіллінгу (перенавчання) працюючих фахівців, а також про створення низки коротких курсів для своїх студентів. Їх слід розробляти під потреби роботодавців і дозволяти студентам самим обирати ті чи інші мікроступені.

Прогнози

Сценарії на найближчі 10 років. У звітах 2022 і 2023 років представлено по чотири сценарії. Я їх об’єдную.

Перший: зростання. Умова: максимальна цифровизація навчального процесу. У закладів вищої освіти, які не зможуть оцифрувати навчальний процес і перейти до навичкових моделей навчання, впадуть набори і доходи. Університети освоять нові технології ШІ. Технології no-code або zero-code визволять потенціал викладачів і співробітників, які зможуть витрачати більше часу на взаємодію і спілкування один на один зі студентами, а також на формування і розвиток власного професійного співтовариства.

Однак імпульс цифровізації неминуче поглибить цифрову нерівність серед студентів. Додаткові питання справедливості виникнуть у міру того, як роботодавці стануть все більш значимими партнерами у сфері вищої освіти, розробляючи більш детальні мікро-кредити без інвестицій в критично важливу інфраструктуру університетів, що є прикрою тенденцією, але невідворотною.

Другий: трансформація. Відсталі в технологічному відношенні заклади вищої освіти перестануть існувати. Вища освіта буде йти вперед без них.

Педагоги і роботодавці будуть співпрацювати, щоб запропонувати студентам гнучкі варіанти гібридних і HyFlex форм навчання, що включають персоналізовані міжінститутські шляхи навчання для задоволення потреб студентів.

Експерти вважають цілком реальною загрозу утрати вищою освітою свободи розвитку через фінансові та політичні проблеми.

Утім, є ще третій і четвертий сценарії, які є далеко не оптимістичними.

Третій: обмеження. Перехід вищої освіти в онлайн відбудеться, але кампуси будуть зачинені через зміни клімату, а також через те, що багато напрямів підготовки постраждають.

(Остання причина заперечень не викликає, а ось перша – закриття кампусів через «зміни клімату» видається штучно притягнутою. Будуть інші причини закриття кампусів).

Політики все частіше будуть розповсюджувати кліматичну інформацію задля залучення виборців, унаслідок чого вищі навчальні заклади залишаться одним з небагатьох надійних джерел інформації щодо змін клімату.  

Четвертий: колапс. Заклади вищої освіти остаточно втратять престиж через політичні розбіжності, перебування в кампусах просто стане небезпечним.

(Виходячи із сьогоднішньої ситуації, можна спрогнозувати, що кампуси, дійсно, будуть закриватися внаслідок політичних заворушень серед студентів і загроз терактів з боку радикальних політичних угруповань. Надто довго провідні демократії світу не звертали на це увагу).

Інструменти ШІ стануть недорогою й ефективною альтернативою людині для багатьох видів робіт у сфері вищої освіти. Число викладачів і співробітників буде скорочуватись, а тим, хто залишиться, буде все важче знаходити час для спілкування зі своїми студентами. Велика кількість молодих людей відмовиться від вищої освіти. В якості альтернативи вищій освіті молоді люди повністю перейдуть на «мета-життя», налагоджуючи відносини з людськими аватарами, створюючи домашні ландшафти і розвиваючи нові джерела доходу – і все це у мета-всесвіті, якою буде управляти ШІ.

Таким чином, розвиток новітніх технологій, як бачимо, вимагає від вищої освіти кардинальних трансформацій. І відставати в цьому процесі не можна, бо не виживеш. На мою думку, кожному закладу вищої освіти в Україні конче необхідно створити, з урахуванням усіх описаних вище чотирьох сценаріїв майбутнього вищої освіти в світі, власну мапу свого майбутнього. І створити її треба відкинувши всі ілюзії і марні сподівання якось «пропетляти».

Література:

1. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2021-2031 роки. Київ, 2020. 71 с.

2. Review of the Education Sector in Ukraine: Moving toward Effectiveness, Equity and Efficiency. World Bank Group. [Електронний ресурс]: URL: https://elibrary.worldbank.org/doi/epdf/10.1596/32406

3. Crowd sourcing the European foresight study. Pontydysgu. [Електронний ресурс]. URL: http://www.pontydysgu.org/2010/01/crowd-sourcing-the-european-foresight-study-your=chance-to-be-an-expert/

4. 2022 EDUCAUSE Horizon Report® Teaching and Learning Edition, 2022. 58 р. URL: https://library.educause.edu/-/media/files/library/2022/4/2022hrteachinglearning.pdf?la=en&hash=6F6B51DFF485A06DF6BDA8F88A0894EF9938D50B

5. 2022 EDUCAUSE Horizon Report® Data and Analytics Edition, 2022. 54 р. URL: https://library.educause.edu/-/media/files/library/2022/7/2022hrdataandanalytics.pdf?la=en&hash=9FA4BFE5CDA22F19AEB4F7B46F8F1AAC6206BE3F

6. Борисова О. В. Світові тренди вищої освіти: прогноз на майбутнє. Ways of Science Development in Modern Crisis Conditions: Proceedings of the 4th International Scientific and Practical Internet Conference, June 8-9, 2023. FOP Marenichenko V.V., Dnipro, Ukraine, Р. 101–103.

7. 2023 EDUCAUSE Horizon Report® Teaching and Learning Edition https://library.educause.edu/-/media/files/library/2023/4/2023hrteachinglearning.pdf

_____________________________________________________

✒️Підписуйтеся на наш Telegram-канал та дивіться відео
на каналі у YouTube

📩Надіслати статтю [email protected]

📩У нас є сторінка на Facebook
📩Журнал «Граніт Науки» у Тeletype


Відкрийте більше з Granite of science

Підпишіться, щоб отримувати останні записи на свою електронну пошту.

Залишити відповідь

Відкрийте більше з Granite of science

Підпишіться зараз, щоб продовжити читання та отримати доступ до повного архіву.

Продовжити читання