Президія НАН України опублікувала звернення до керівництва Уряду та Верховної Ради України щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який було внесено на розгляд позачергового засідання Верховної Ради України 30 березня цього року і розгляд якого буде проведено днями.
Як і личить такій поважній організації, у ньому в спокійній виваженій формі звертається увага на те, що прийняття запропонованого Мінфіном зменшення на 300 млн. грн. фінансування академії (за бюджетною програмою «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень») фактично призведе до “повного припинення фінансування з квітня цього року відібраних за конкурсом пріоритетних науково-дослідних робіт установ НАН України, молодіжних лабораторій і груп, спільних конкурсів із зарубіжними партнерами та придбання комплектуючих та витратних матеріалів для центрів колективного користування”. Вказується і більш конкретно, які саме надзвичайно актуальні роботи, в тому числі й ті, результати яких могли б бути використані безпосередньо при організації подолання пандемії коронавірусу COVID-19.
Все це цілком відповідає дійсності, і слушно ставиться питання про необхідність не допустити такого. Але читаючи цей спокійний документ, задумуєшся: “А чи справить він належне враження на керівництво держави?” Є підстави сумніватися.
Адже навряд чи розуміють наші керманичі, що наука України сьогодні в ситуації просто катастрофічній — такій, що вимагає екстраординарних дій навіть не для її розвитку, а просто для того, щоб припинити її розпад. За останні десятиліття вона втратила чотири п’ятих свого кадрового складу (не 3 чи 6 відсотків — як це може трапитись внаслідок пандемії коронавірусу, а 4/5 чисельності всіх її дослідників!!.). І процес його розпаду продовжується в наростаючому темпі — більш детально про це говорилося, зокрема, в одній з моїх публікацій на “Граніті науки”.
Там наводилися результати наших прогнозно-аналітичних досліджень, які демонстрували, що навіть істотне посилення підтримки вітчизняної науки далеко не зразу може припинити її деградацію — спад чисельності науковців все одно буде продовжуватись ще принаймні кілька років, і лише після цього можна буде добитися дуже повільного його нарощування.
Але зараз, розуміючи складність ситуації, академія навіть не ставить питання про посилення підтримки — просить бодай не “урізати” те, що вже було передбачено (хоча, як свідчать наші розрахунки, чим далі відкладатиметься кардинальне нарощування підтримки науки, тим дорожче це коштуватиме державі в майбутньому, і тим більше часу на це доведеться втратити). Не говорячи вже про те, що занепад науки зумовить практичну неможливість інноваційного розвитку економіки країни в сучасному світі.
Яскравим прикладом, який наочно демонструє нинішній стан справ у науці, стала історія з розробкою вітчизняних тестів на коронавірус Інститутом молекулярної біології та генетики НАН України. Інститут (зауважимо — один із найбільш авторитетних і визнаних у світі інститутів нашої академії!), якому доручена така суперактуальна і важлива справа (доручена не ким-небудь, а таким авторитетним органом, як Рада національної безпеки і оборони України!) змушений через нестачу коштів працювати неповний робочий тиждень і відправляти співробітників у неоплачувану відпустку. Чи могло би подібне трапитися в наш час у будь-якій іншій країні світу?!
Може, хоч цей випадок допоможе нашим політикам зрозуміти, як далеко ми зайшли у багаторічній “економії на науці”. Адже Міністерство фінансів практично всіх урядів незалежної України кожен раз, коли треба було шукати якісь шляхи економії фінансів, завжди пропонувало зекономити на науці, вважаючи, що це найбільш безболісний для економіки варіант. Тому, якщо в розвинених країнах світу в кризових умовах, коли падає попит на результати наукових досліджень і розробок з боку промисловості, держава намагається посилити свою підтримку науки, то в Україні все було якраз навпаки.
Така стратегічна короткозорість дає свої результати, і, якщо ми не схаменемось, далі прикрі наслідки її можуть стати ще більш разючими й непоправними.
Автор: Олександр Сергійович Попович, наукознавець, заслужений діяч науки і техніки України
Подписывайтесь на наш канал телеграм
Поделиться ссылкой:
Больше на Granite of science
Subscribe to get the latest posts sent to your email.
