«Ми живемо у час формування нової епохи» – соціолог Максим Лепський

Представляємо до вашої уваги інтерв’ю із науковцем Максимом Анатолійовичем Лепським. Він відповів на наші питання про соціальні процеси, які зараз відбуваються у світі; пояснив, чому сьогодення має значення епохи; а також розповів про те, чим сьогодні займаються українські соціологи.

Дану саттю можна прочитати російською

Максим Лепський – доктор філософських наук, професор кафедри соціології факультету соціології та управління Запорізького національного університету, голова дослідницького комітету Соціального прогнозування Соціологічної асоціації України, академік Європейської академії наук України.

— Максиме Анатолійовичу, події останніх років призвели до певних змін буквально в усьому світі і погляд на це пересічної людини та вченого, безумовно, кардинально відрізняються. Які соціальні процеси Ви сьогодні спостерігаєте?

— Так, дійсно, зараз потрібним є осмислення соціальних процесів, що відбуваються. Я продовжую стверджувати, що ті події, які сьогодні відбуваються в Україні, можна за аналогією розглядати з такою історичною моделлю, як Нідерландська революція. Це було протистояння великої Іспанської імперії, коли всі громадяни невеликої держави майбутніх Нідерландів були оголошені єретиками. Протистояння імперії цієї держави призвело до буржуазних революцій і, по суті, призвело до того, що почалася нова епоха. Я вважаю, що часто війни та глобальні події призводять до важливих суттєвих змін, до нової епохи. І зараз ми теж бачимо, що вкрай серйозно змінюється ситуація у світі, зокрема у Європі: суттєво змінюються світові структури, економічні та соціальні процеси.

Чому я переконую, що це є новою епохою? Тому що епоха – це завжди такий соціальний час, що позначений якоюсь важливою якісною зміною, після якої світ уже інший і надалі цими змінами він і позначається чи іменується. Після подій, що відбувалися в останній рік, ми можемо стверджувати: світ став вже іншим. За специфікою взаємин великих глобальних гравців, за специфікою зміни ринків: економічних, військових, нафтових, газових, а також ринками продуктів (ви пам’ятаєте, як гостро в ООН постало питання про забезпечення зерном країн Африці та пов’язаних із цим проблем). Тобто світ виявився більш взаємозв’язаним, ніж багато хто вважав. І прояви цієї зв’язаності ми побачили у двох глобальних загрозах, що здійснилися: спочатку це була пандемія у 2019 році, а насьогодні прийшла нова загроза, яка є збройним конфліктом рівня війни. До речі, моя аспірантка захищала дисертацію, у якій ми стверджували, що військовий конфлікт 2014 року в Україні має глобальний характер. І ті, хто спочатку казали, що він регіональний, тепер говорять протилежне, стверджуючи, що ми бачили правильно цю ситуацію, і досліджували її вірно, як етап глобальної війни.

Тобто ми зараз говоримо про глобальний вимір, який змінює світові інституції, тому що ООН виявилася не дуже дієздатною організацією. Якраз про це у нас з моєю дружиною, політологом Наталією Лепською вийшла стаття в авторитетному рецензованому журналі «American Behavioral Scientist». НАТО перезапустилася як організація, але перезавантажені й інші регіональні міжнародні блоки, наприклад: ASEAN. І взагалі виявилося, що тенденція формування регіональних спілок та блоків успішніша, ніж спроби створення таких глобальних систем, що є інерційними та надмірно обтяжені бюрократією – вони не працюють. Так, свого часу зжила себе Ліга Націй і була створена ООН.

Також всі ті процеси, які відбуваються сьогодні, пов’язані саме з формуванням нових електронних систем, зв’язаних із діджиталізацією, формуванням креативного класу, нового простору виробництва; розподілу, обміну, споживання, інформації, врешті решт – цифровим суспільством. І, відповідно, це є зовсім інші структури, нові ситуації загроз безпеці, які часто-густо пов’язані не лише з інформаційною складовою, а з діджиталізованою цифровою сферою.

Так само перевагу на полі бою мають ті структури, що мають розвідку, пов’язану з новими інформаційними технологіями. До речі, я хочу нагадати, що у нас була експедиція у 2020 році до Португалії, яку очолив академік Олег Мальцев. У ході експедиції він зробив, як на мене, шикарну класифікацію загроз. І одна з них була позначена саме інформаційними, діджиталізованими речами.

Максим Лепський з Олегом Мальцевим та членами Експедиційного корпусу у Португальській експедиції, 2020 рік

Зараз численні процеси відбуваються, і вони мають різні виміри.

Якщо брати вимір держави, то згідно з недавніми дослідженнями, наприклад, виявилося, що все-таки устрій демократичних держав є більш ефективним – як мінімум у розвитку науки, та у цілому у житті держави, ніж в авторитарних країнах. Чому так? Дослідження провели американські науковці: вони досліджували специфіку науки у Китаї та США. І дійшли висновків, що авторитарне суспільство виявляється менш дієздатним у структурах фундаментальної та фундаментально-прикладній науках – тому що немає вільного творчого, демократичного середовища.

Структура науки все ж таки передбачає значну академічну свободу.

Якщо ви пам’ятаєте, є відомий факт, коли хотіли виключити академіка Андрія Сахарова з Академії наук, у той час постало питання про те, що «академік» – це звання довічне, а прецедент, щоб академіків звільняли, був лише один: у Німеччині після приходу до влади нацистів у 1933-му році з Прусської академії наук виключили Альберта Ейнштейна!

Як ви знаєте, Китай копіює всі розробки, інновації інших, але він не інвестує у фундаментальну науку – у новації. А ті, хто копіюють, завжди будуть другими. Наука має бути гармонійно зібраною у фундаментальних, фундаментально-прикладних та прикладних дослідженнях, у кожній із цих частин свій часовий період розробки та впровадження.

Ми зараз з вами спостерігаємо також і великі зміни у криміналі та у кримінальних технологіях. При більших напругах виникають і високі швидкісні режими – прискорюється розвиток кримінальних технологій. І можна побачити, як багато кримінальних структур під час таких криз виходять уже на «світлу», легальну, основу.

Якщо ми беремо, вимір соціальний, то, звичайно, він пов’язаний із переміщеннями людей. І ви пам’ятаєте: війна у Сирії призвела до дуже великих тенденцій міграції (я досліджував це питання і пізніше передав результати польським колегам для монографії, на їхнє прохання). Потім, як ви пам’ятаєте, міграційні процеси були дещо заморожені через пандемію і ось, почалася нова велика хвиля міграції з України, а потім зворотна хвиля повернень до дому. І у цілому були різні хвилі. Ми з колегами вже говорили про те, що потрібно зробити категоризацію біженців. Наприклад, серед першої хвилі людей, які залишали Україну, було багато так званих «мажорів» та представників криміналітету. Звісно, є люди, які виїжджали із зони активних бойових дій, але і чимало тих, хто вирішив скористатися можливістю облаштуватися в іншій країні.

Всі ці соціальні зміни вкрай значні, і тут є ще одна цікава ситуація. Ви пам’ятаєте, історично, коли вчені виїжджали до країн Європи, а потім поверталися, завжди відбувався розвиток. І ось зараз дуже багато моїх колег, які виїхали до Європи, на власні очі спостерігають: як організована освіта у Європі. Наприклад, там дуже чітко розділяється публічний та приватний час викладачів: створюються всі умови, щоб люди працювали на роботі. Там у кожного викладача свій кабінет, де він працює на ноутбуці, що наданий університетом. Якщо тобі потрібна якась книга, її закуповує університет для вченого у бібліотеку. Тобто там зовсім інше ставлення до науковців, викладачів та студентів в університетах, і все це впливає на українців, які спостерігають все це, які зараз є частиною цього. З іншого боку, закордонні науковці стикаються із колосальною дієздатністю українців. Тому, вважаю, що у майбутньому повернення на Батьківщину науковців може суттєво вплинути на зміни у системі вищої освіти.

— А якщо говорити про ту взаємозв’язаність, яку ви озвучили, і яку багато хто відчув за останні кілька років. Напевно, навіть правильніше казати, що це взаємозалежність. Чи можна припустити, що тепер політика тих самих європейських держав буде прагнути більшої незалежності? Наприклад, вже зараз експерти зазначають, що у багатьох країнах Європи почали ще активніше розвивати зелену енергетику.

— Я вважаю, що у майбутньому буде ще більша взаємозалежність. З чим це пов’язано?  Ось, наприклад, така консалтингова фірма як McKinsey проводила дослідження пов’язане з ланцюгами поставок. Це той бізнес, який зазнав змін і формувався під час пандемії, і зараз також знаходиться під впливом війни. Так ось, у звіті зазначаються дві закономірності. Перша – це глобалізація. Ви знаєте, що зараз завдяки Інтернету можна замовити товар, який доставлять буквально у будь-яку точку планети. Питання лише у часі та ціні. Друга закономірність чітко проявлена на прикладі українського бізнесу: багато хто зараз працює у ланцюгах постачання з постачальниками локалізовано і локально. Тобто: чим ближче постачальник, тим краще. Я припускаю, що ось ці локалізовані структури, у тому числі бізнесу та виробництва, будуть мати якусь нову якість власного ринку. Проте, від глобалізації ми нікуди не подінемося.

— Запитання до Вас як до голови дослідницького комітету «Соціальне прогнозування» Соціологічної асоціації України. Які соціологічні дослідження сьогодні проводяться в Україні? Мабуть, це зараз необхідно для прогнозування та для побудови ефективної концепції відновлення України?

— Наразі проводиться багато соціологічних досліджень і, найчастіше, громадськими організаціями або на замовлення партнерів. Про великі замовлення від держави поки що не чутно. Але й без них наші соціологи сьогодні намагаються проводити дослідження тих речей, які потрібні та будуть потрібні у майбутньому України.

З майбутнім важко працювати. Можу сказати, наприклад, що за рік війни ми проаналізували близько 60 сценарних розробок наших, найчастіше зарубіжних колег, які були пов’язані з описом війни, її результатів та майбутнього. Але сценарії – це не прогнози. Це робота з імовірним майбутнім під конкретне завдання, іноді сценарії не лише досліджують майбутнє, а й формують його —показують настанови або проводять розвідку громадської думки. Одні з найцікавіших сценаріїв були у Ніла Фергюсона. На мій погляд, він дуже чітко відпрацював вимірювачі та виявив п’ять основних категорій, за якими проводив дослідження.

Щодо війни в Україні мої колеги та я робили прогноз ще у березні-квітні. Тоді я писав про 8-14 місяців активної фази. Зараз можна свідчити про те, що відбувається уповільнення прогнозу, що пов’язано з певними хвилями мобілізації у Російській Федерації, та якщо говорити про зміст прогнозу, то нічого не змінилося. І наші висновки частково збіглися з висновками, що зробили у своєму прогнозі дослідники з Єльського університету під керівництвом професора Зоненфельда. Припускаю, що економічна складова зараз набиратиме темпу. Через те, що

війна – це економіка зі знаком мінус.

Звичайно, під час війни відбуваються технічні відкриття, швидше запроваджуються інновації і так далі — не без цього, але загалом в економіці відбувається руйнування. Місяць війни (що свого часу порахували експерти) забирає 6 місяців економіки. А якщо додати сюди санкції проти РФ, то щонайменше 8 місяців втрати економіки щомісяця в агресора. Економічна складова відіграє дуже велику роль. І у цій галузі теж ідуть інформаційні війни щодо того, що нібито з економікою нічого не відбувається. Але тоді виникає питання: чому засекреченими є дуже багато статистичних даних? Якісь статистичні дані, я певен, ще і спотворюються пропагандою. І все це з метою, щоб було неможливо дослідити найважливіші економічні процеси. Ми розуміємо, що післявоєнний час – це час високого економічного зростання та можливостей.

Якщо вести розмову про соціологічні дослідження в Україні взагалі, то у соціології є певні деформації. Більшість досліджень пов’язані з молоддю, освітою та гендером. Менше досліджень мають за предмет соціології економіки та політики. Сучасні події актуалізували питання про військову соціологію та соціологію мира. Проте свого часу Питирим Олександрович Сорокін, один із засновників американської школи соціології, говорив про те, що

соціологія – це генералізуюча наука – вона має працювати цілісно.

Саме зараз, у воєнний час, питання про цілісність знову стоїть дуже гостро. Оскільки поза цілісністю, поза генералізації досліджень суспільства окремі галузеві соціології далеко не завжди справляються із певними завданнями. Я маю на увазі такі соціології середнього рівня як: соціологія права, соціологія політики, соціологія економіки, соціологія культури та ін.

Сила соціології у тому, що вона складається з кількох рівнів. І найвищий, це коли соціологія «дивиться сама на себе», щоб не обманюватися. І завдяки цій багаторівневості, соціологія має достатні засоби та інструментарії, щоб вивчати суспільство з абсолютно різних підходів. Але маємо й інше питання, яке обговорювалося на конгресі соціологів, – справа у тому, що часто-густо соціологи самі себе заганяють у галузеві рамки, які пов’язані лише з дуже вузькими темами, лише з прикладними емпіричними дослідженнями.

— Чи ставиться зараз завдання українськими соціологами щодо розробки нових методологій досліджень, які, зокрема, дозволять виключити цю «зашореність» дослідників?

— Таке завдання не ставиться, але потреба є. Соціологи часто самі собі ставлять завдання і, зазвичай, самі розробляють ті речі, які їм необхідні.

Наприклад, цього літа ми розробили нову модель, засновану на теорії ігор. Збираюся незабаром її запатентувати. Нас попросили політологи дослідити конфлікт між США та Китаєм щодо Тайваню та зробити прогноз на півроку. У дослідженні також брали участь наші магістри, яким це було дуже цікаво. І ми дійшли висновку, що найближчі півроку можлива інформаційна війна, але військові події не передбачаються. І цей прогноз підтвердився. Тобто. наша нова прогнозна методика – працює. Хоча спочатку було дуже складно припустити, що у підсумку зібрані нами дані приведуть до таких висновків, тому що у ЗМІ була «велика істерика», і здавалося, що ось-ось почнуться бойові дії…

Словом, українські соціологи готові до будь-яких завдань та викликів, які перед ними постають! І хочу нагадати, що майбутнє є оптимістичним настільки, наскільки ми можемо діяти на краще, особливо в умовах ризику та невизначеності…

_____________________________________________________

✒️Підписуйтеся на наш Telegram канал “Граніт науки”

📩У нас є сторінка на Facebook
📩Журнал «Граніт Науки» у Тeletype
📩Надіслати статтю [email protected]
📩Написати редактору [email protected]